Чернівецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів технологічного профілю № 33

НА МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС

проектів з усної історії «Повсякденне життя в СРСР у період 1980-1991 роках»

Номінація/тема «РИТУАЛИ БУДЕННОГО ЖИТТЯ»

«ТЕАТР ЛЯЛЬОК: ЗАВІСА ВІДКРИВАЄТЬСЯ, ВИСТАВІ ЧАС ПОЧАТИСЬ…ЗРИВАЮЧИ ІДЕОЛОГІЧНІ МАСКИ»

Організатор конкурсу: Чеська громадська організація,

Асоціація з міжнародних питань

Керівник проекту: вчитель історії – Слюсарева К.М. e-mail: teslukova@gmail.com

Виконала: учениця 11 класу ЗОШ № 33 СТОКОЛОС НІКОЛЬ

Чернівці – 2019

ОПИС ПРОЕКТУ

Мета проекту:

  • дослідити процес створення та діяльності Чернівецького обласного театру ляльок як факту залучення творчої молоді до театрального життя на Буковині у 80-90-х рр. ХХ ст.;
  • проаналізувати вплив ідеології КПРС на особливості роботи з молоддю (напрямок створення театрів ляльок);
  • висвітлити роботу трупи театру, буденне життя акторів, участь колективу у державних святах, демонстраціях, мітингах, річницях.
  • звернути увагу на те, що тільки у неформальних подіях (новорічні свята, професійні «капусники») відбувалося справжнє спілкування людей;
  • з’ясувати, як особистість керівника театру ляльок Забродіна М.П. вплинула на формування репертуару та творчих надбань театру, враховуючи повне підпорядковування ідеології «генеральній лінії» КПРС.
  • набути досвіду отримання інтерв’ю, його обробки, транскрибування та аналізу;
  • спілкування із цікавою людиною.

ПЕРІОД ПРОВЕДЕННЯ

Дата проведення: вересень-жовтень 2019 року

Транскрипція: жовтень 2019 року

Узагальнення та оформлення конкурсної роботи: листопад 2019 року

КОМЕНТАР

Театр ляльок – особливий і прекрасний світ для дітей. У ньому все надзвичайне. Перебуваючи у театрі маленький глядач бачить декорації, намальовані художником і виготовлені в театральних майстернях. Актори за помічників беруть собі ляльок. Події у театрі відбуваються і розвиваються на очах глядача – він ніби сам бере у них участь, знайомиться з персонажами п’єси, співчуває горю і радіє щастю одних, обурюється поведінкою інших. Театр ляльок вчить бачити прекрасне в житті та людях…

Сцена – це відображення людського життя, в якому лялька і актор віддзеркалюють душу того, хто в них вдивляється…

Завдяки казковій формі та акторам-лялькам можна було жартувати над можновладцями й створювати сюжети з національної історії.

Розуміючи це, радянська влада взяла під особистий контроль питання театрального мистецтва, і, зокрема, виховання дітей. Тому що вони мали продовжити справу «будування комуністичного суспільства». Це призвело до тотального контролю над репертуаром, надання великої кількості директив та вказівок різного рівня, які інколи зводили нанівець творчу ініціативу.

Велика кількість перевірок та затверджень вже готових вистав могла призвести до заборони на показ (якщо вона не відповідала ідеологічним складовим). Для театру це могло стати трагедією…

Всі ці наведені факти, які ми опрацювали з літератури, повністю стосувалися й театру ляльок. Під час інтерв’ю першого директора Чернівецького обласного театру ляльок, Забродіна М.П., факти про ідеологічний примус було підтверджено. Крім того під час розмови нам вдалося дізнатися й пролити світло на буденне життя акторів театру, які одночасно мали виглядати безтурботно на сцені, а насправді мали багато побутових, родинних та професійних проблем.

ВИСНОВКИ

Радянська система політичного контролю періоду «застою» була спрямована на зміцнення своєї влади. Тому, театральне мистецтво, а, особливо, театр ляльок, ставав вагомим важелем впливу на підростаюче покоління у напрямку формування «стійких», «свідомих» громадян СРСР.

Під час «перебудови» ідеологічний тиск послабився. Однак влада продовжувала стверджувати, що наше театральне мистецтво (і зокрема, лялькове) є найпередовішим у світі. Тому ми будуємо оптимістичне суспільство, в якому кожна молода людина керується почуттям любові та поваги до партії, народу й держави.

ЕСЕ

Життя — це театр ляльок, де хороші ляльки схожі на людей, а нехороші люди — на ляльок.

Костянтин Кушнер

Український театр має своє давнє коріння у вигляді елементів у родинно-побутових і календарних обрядах та звичаях, а також у музично- танцювальній і народнопоетичній творчості, яка сягає сивої давнини. Особливе місце посідає в розвитку нашої театральної культури український вертепний театр, як старовинний пересувний ляльковий театр. Він відомий вже з ХVII ст.. і став самобутнім явищем в українській театральній культурі.

До 80-х рр. ХХ ст.. на Буковині, яка перебувала у складі УРСР, не було театру ляльок. У Чернівцях діяв тільки єдиний Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської.

Питання відкриття Театру ляльок постало у Чернівцях завдяки тому, що вийшла Постанова ЦК КПРС «Про роботу з творчою молоддю» (21 жовтня 1976 року). Сама постанова була частиною ідеологічного комплекту постанов і була пов’язана з тим, що закінчився період так званої «відлиги» у культурі. Держава «закручувала» гайки. Потрібно було через роботу з творчою молоддю виховати нових будівельників соціалізму, інтернаціоналізму, комунізму.

Виховувати найлегше саме дітей, тому у цій постанові червоною ниткою було прописано вимогу про створення у всіх обласних центрах УРСР (як складової СРСР) Театрів ляльок. Чернівці долучилися до виконання партійних вказівок останніми. 15 серпня 1980 року згідно Рішення Виконавчого комітету Чернівецької обласної Ради народних депутатів у Чернівцях було засновано Обласний Театр Ляьок. Для цього було декілька причин: по-перше: Чернівці як найменший обласний центр не мав відповідного приміщення, фахівців та фінансування. Тому спочатку Театр проводив свої вистави у приміщенні Будинку вчителя по вул. Українській, 31 (а зараз це Український народний дім). Очолив театр його перший директор Микола Петрович Забродін. Першим головним режисером став Олег Янкелевич, який об’єднав довкола себе багатьох талановитих та захоплених цією справою людей.

Приміщення для постійної роботи театру прийшлося вимагати три  роки від дня відкриття. У 1983 році Театру ляльок було передано приміщення колишнього будинку політосвіти обкому партії по вул.. Головна, 22.

Діти міста та всієї області зустрічалися з героями казок. Вони їх щиро полюбили. Казки формували в душах юних глядачів естетичні смаки і почуття, вчили високої моралі, давали численні приклади добра і засуджували зло.

Діти не мали уявлення про те, який ідеологічний тиск чинився на культуру. Зокрема репертуар Театру ляльок затверджувався на засіданнях Художньої Ради, які відбувалися згідно з творчим виробничим планом. За цим планом необхідно було ставити вистави щоквартально: 4 п’єси на рік.

До Художньої Ради входили: голова – директор Театру ляльок (Забродін М.П.); заступник з творчих питань – головний режисер театру, який обіймав цю посаду; головний художник; завідуючий художньо- постановочною частиною, завідуючий музичною частиною та ведучі актори театру. Відмітимо, що голосування відбувалося у «кращих» традиціях СРСР того часу: відкрито та узгоджено (проти не був ніхто)!

Це все відбувалося тому, що на думку партійного керівництва країни світогляд юнаків і дівчат формується в обстановці різкого загострення класової боротьби між соціалізмом і капіталізмом. Імперіалістичні держави ведуть запеклу ідеологічну війну протии соціалістичних країн і насамперед проти Радянського Союзу, будь-якими засобами намагаються підірвати соціалізм з середини. При цьому вони роблять головну ставку на ідейне роззброєння молоді, протиставити старшому поколінню, посіяти скептицизм і аполітичність, схиляння перед чужими соціалістичному суспільству буржуазними нравами і мораллю. В цих умовах, на думку діячів

Комуністичної партії, є неприпустимим будь-яке ослаблення виховної роботи. Адже здійснення планів комуністичного будівництва буде тим успішнішим, чим вища свідомісті підростаючої зміни. Тільки люди високої ідейної переконаності, політичної зрілості, освіченості, міцної дисципліни і організованості, які не бояться ніяких труднощів і випробувань, можуть з гідністю розв’язати завдання, висунуті історією перед соціалістичним ладом (збережена орфографія перших сторінок партійної газети «Правда»). Тому репертуар навіть такої дитячої установи, як Театр ляльок мав жорстку ідеологічну складову, яку доносили до відвідувачів у ігровій формі. Творчу складову забезпечував на той час дуже талановитий, професіонал у своїй справі і просто інтелігентна людина – Янкелевич О.М.

Першою виставою була п’єса Ю. Чеповецького «От так Мицик!» від 23 січня 1981 року (режисер-постановник – Янкелевич О.М.). На прем’єру приїжджав навіть автор п’єси.

Наступна п’єса у 1982 році мала цікаве ідеологічне забарвлення – це боротьба чечено-інгушського народу з «темними» силами (автор п’єси А. Чахкієв, режисер-постановник – директор Забодін М.П.).

1982 рік – п’єса «Маяковський – дітям» (за віршами російського радянського поета В.Маяковського). Режисером-постановником був В. Сізанов-Джагарян, призначений після Янкелевича О.М. новим головним режисером. Цією п’єсою намагалися показати дружбу народів СРСР.

1983 рік – п’єса «Добрий Міль» (автор П. Паратов).

1984 рік – п’єса «Мій друг Сонце» ( С. Маслов) та «Тюльпани будуть цвісти» про піонерів та піонерську краватку (автор Б. Юнгер). Всі ці п’єси ставив Забродін М.П.

За вказівкою Міністерства культури Театр ляльок мав обслуговувати і сільське населення, і піонерські табори, школи, і дошкільні заклади. Для поїздок районами області було виділено державою 2 автобуси.

З 1985 року почався новий період в історії СРСР «перебудова». Цей період характеризується частковою зміною підходів до розвитку театрального мистецтва, зокрема Театру ляльок з боку керівних органів. Тепер можна було більш вільно підбирати репертуар, критично оцінювали творчу роботу театральної трупи, ідейне спрямування вистав відходило на другий план. Вистави звернулися до виховання у дітей морально-етичних норм.

Одночасно у період «перебудови» погіршився економічний стан країни. Це позначилося на житті Театру: працівникам тепер потрібно було думати не про «ідеологічну складову», а про те, як прогодувати власну родину. Новоприбулі молоді спеціалісти з вищою освітою не забезпечувалися навіть державним житлом: існувало тільки 2 гуртожитку (окремо для жінок і чоловіків). Якщо молодь створювала родину, то ліжко у гуртожитку вони вимушені були звільнити і самі собі шукати житло. За всю історію діяльності Театру було виділено з державного фонду тільки одну квартиру для головного режисера! У зв’язку з такою ситуацією була надана вказівка Обласного Управління культури про те, що потрібно запрошувати  на роботу місцевих студентів культосвітнього училища, які мали тільки середньо спеціальну театральну освіту, зате мали де жити. Цей факт позначився на професійному рівні виконання вистав і збільшив плинність кадрів.

Однак, завдяки мужності, далекоглядності, високому професіоналізму та талановитому керівництву Забродіна М. П. вдалося навіть у такий складний період виконувати фінансовий план і мати щоквартальну премію. Що було зовсім не зайвим для матеріального становища працівників.

Єдиним позитивним моментом процесу перебудови було те, що почали створюватися кооперативні виробництва (зокрема будівельно-ремонтні). Приміщення Театру ляльок було у аварійному стані і у попередні роки влада не знайшла коштів на його ремонт. Він зроблений силами цих кооперативів, які орендували частину приміщення Театру.

Репертуар театру у часи «перебудови» дещо змінився. Зокрема, п’єса 1985 року «Золоте курча» (автор В. Орлов) висміювала споживацький спосіб життя у СРСР. 1989 р. – п’єса «Чарівний топірець» (автор В.Довгий). Постановка Забродіна М.П. отримала Грамоту на Міжнародному фестивалі у Румунії (м. Ботошани).

Робота – роботою, однак людям треба відпочивати. Відпочинок у Радянському Союзі також буз заідеологізований. Всі громадяни країни мали відвідувати масові заходи, зокрема мітинги, паради, демонстрації та суботники. Це все виконувала й трупа Театру ляльок. А директор театру Забродін М.П. був зобов’язаний посадою не тільки організувати своїх колег, а й особисто відвідувати ці заходи разом із своєю родиною. Це перевірялося керівними органами.

Мітинги та демонстрації відбувалися щорічно на великі державні  свята: 1 Травня (День солідарності трудящих), 9 Травня (День Перемоги) та 7 листопада 9 Листопада ( сучасною мовою День незалежності, а тоді це називалося Річниця Великого Жовтня). Єдиним неполітичним святом можна вважати Новий рік (хоча для прикрашання ялинки у вигляді верхівки завжди використовувалася Червона Зірка, як символ Радянського Союзу). Завдяки своїй чарівності, під час новорічного весілля можна було провести непартійний «капусник і навіть покритикувати владу…Все це можна побачити на світлинах з особистого архіву родини Забродіна М.П.

ПОВНА ТРАНСКРИПЦІЯ (РОЗШИФРУВАННЯ) ІНТЕРВ’Ю З ЗАБРОДІНИМ МИКОЛОЮ ПЕТРОВИЧЕМ

Адреса: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул.. Українська, № 55, кв. 5.

Інтерв’юер: Стоколос Ніколь

Транскрипція: Стоколос Ніколь

Вид інтерв’ю: аудіо – інтерв’ю

Місце проведення інтерв’ю: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул.. Українська,

№ 55, кв. 5.

АНКЕТА РЕСПОНДЕНТА

Вік: 78 років, 24.07.1941

Освіта: Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого. Актор драматичного театру.

Працевлаштування: 1969-1980 – актор Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської. З 1980-1997 – директор Чернівецького обласного театру ляльок.

Місце проживання: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул.. Українська, № 55, кв. 5.

Стоколос Ніколь (С.Н.): Доброго дня, шановний Микола Петровичу. Я, учениця 11 класу Чернівецької ЗОШ І-ІІІ ступеня технологічного профілю № 33 беру участь у міжнародному конкурсі шкільних проектів з усної історії. Дозвольте Вам поставити кілька запитань?

Микола Петрович Забродін (М.П.): Доброго дня, Ніколь. Мені дуже приємно з вами познайомитися і поспілкуватися. Звичайно, ви можете задати мені питання.

С.Н.: Скажіть будь ласка, де і коли Ви народилися?

М.П.: Я народився 24 липня 1941 року у Кіровоградській області, Олександрівський район, с. Родніківка. Навчався у сільській школі, закінчив десятирічку, працював у колгоспі водієм, відслужив у збройних силах три роки, займався там театральною самодіяльністю й вступив у 1965 році до Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Закінчив навчання у 1969 році і отримав спеціальність – актор драматичного театру. Після цього за направленням поїхав працювати актором до Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого. Актор драматичного театру.

Чернівецького музично-драматичного театру ім.. О. Кобилянської. Тут одружився з актрисою балету Галузинською Валентиною Зиновіївною, народилася донька Катерина (яка, до речі, є вашим вчителем історії). Ну і залишився у гарному буковинському краї на все життя.

С.Н.: Скажіть, будь ласка, як період 80–х рр. вплинув на Ваше життя?

М.П.: До 1980 року я працював актором Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого. Актор драматичного театру і одночасно був секретарем

Комсомольської організації цього театру. Тобто я займався ідеологічним вихованням молодих акторів. Це стало визначальним для призначення мене Обласним управлінням культури, за рекомендацією обласного комітету КП УРСР, директором Чернівецького театру ляльок 18 серпня 1980 року.

С.Н.: За яких обставин був створений Театр ляльок у Чернівцях?

М.П.: 15 серпня 1980 року згідно рішення Виконавчого комітету Чернівецької обласної Ради народних депутатів за ініціативи Управління культури (начальник В. Королюк) у Чернівцях було організовано Чернівецький обласний Театр ляльок.

С.Н.: Чи впливала радянська ідеологія на розвиток театрального мистецтва на Буковині? Яким чином?

М.П.: Питання відкриття Театру ляльок постало у Чернівцях завдяки тому, що вийшла Постанова ЦК КПРС «Про роботу з творчою молоддю» (21 жовтня 1976 року). Сама постанова була частиною ідеологічного комплекту постанов і була пов’язана з тим, що закінчився період так званої «відлиги» у культурі. Держава «закручувала» гайки. Потрібно було через роботу з творчою молоддю виховати нових будівельників соціалізму, інтернаціоналізму, комунізму.

Виховувати найлегше саме дітей, тому у цій постанові червоною ниткою було прописано вимогу про створення у всіх обласних центрах УРСР (як складової СРСР) Театрів ляльок. Чернівці долучилися до виконання партійних вказівок останніми.

С.Н.:Чи доводилось Вам, як директору Театру ляльок, організовувати та проводити щомісячні збори, виконувати плани та розпорядження Управління культури Чернівецької області?

М.П.: Так. Для мене, як керівника це було примусове завдання, я його мав виконувати за будь-яких обставин і стану здоров’я.

С.Н.: З якою метою проводилися різноманітні паради та демонстрації у СРСР? У яких демонстраціях Ви брали безпосередньо участь? Які масові заходи (пам’ятні дати) Ви відвідували як керівник колективу?

М.П.: Робота – роботою, однак людям треба відпочивати. Відпочинок у Радянському Союзі також буз заідеологізований. Всі громадяни країни мали відвідувати масові заходи, зокрема мітинги, паради, демонстрації та суботники. Це все виконувала й трупа Театру ляльок. А директор театру Забродін М.П. був зобов’язаний посадою не тільки організувати своїх колег, а й особисто відвідувати ці заходи разом із своєю родиною. Це перевірялося керівними органами.

Мітинги та демонстрації відбувалися щорічно на великі державні свята: 1 Травня (День солідарності трудящих), 9 Травня (День Перемоги) та 7 листопада 9 Листопада ( сучасною мовою День незалежності, а тоді це називалося Річниця Великого Жовтня).

С.Н.: Які свята відзначалися у Вашій родині? Чому саме вони?

М.П.: Одним з родинних свят в ті часи можна вважати Новий рік (хоча для прикрашання ялинки у вигляді верхівки завжди використовувалася Червона Зірка, як символ Радянського Союзу). Завдяки своїй чарівності, під час новорічного весілля можна було провести непартійний «капусник і навіть покритикувати владу…Зрозуміло, що це свято всі дуже любили, особливо моя донька.

С.Н.: Чи вливала ідеологічна складова на репертуар Театру ляльок, враховуючи, що більшість вистав призначалася для дітей?

М.П.: Діти не мали уявлення про те, який ідеологічний тиск чинився на культуру. Зокрема репертуар Театру ляльок затверджувався на засіданнях Художньої Ради, які відбувалися згідно з творчим виробничим планом. За цим планом необхідно було ставити вистави щоквартально: 4 п’єси на рік.

До Художньої Ради входили: голова – директор Театру ляльок (Забродін М.П.); заступник з творчих питань – головний режисер театру, який обіймав цю посаду; головний художник; завідуючий художньо-постановочною частиною, завідуючий музичною частиною та ведучі актори театру. Відмітимо, що голосування відбувалося у «кращих» традиціях СРСР того часу: відкрито та узгоджено (проти не був ніхто)!

Це все відбувалося тому, що на думку партійного керівництва країни світогляд юнаків і дівчат формується в обстановці різкого загострення класової боротьби між соціалізмом і капіталізмом. Імперіалістичні держави ведуть запеклу ідеологічну війну протии соціалістичних країн і насамперед проти Радянського Союзу, будь-якими засобами намагаються підірвати соціалізм з середини. При цьому вони роблять головну ставку на ідейне роззброєння молоді, протиставити старшому поколінню, посіяти скептицизм і аполітичність, схиляння перед чужими соціалістичному суспільству буржуазними нравами і мораллю. В цих умовах, на думку діячів Комуністичної партії, є неприпустимим будь-яке ослаблення виховної роботи. Адже здійснення планів комуністичного будівництва буде тим успішнішим, чим вища свідомісті підростаючої зміни. Тільки люди високої ідейної переконаності, політичної зрілості, освіченості, міцної дисципліни і організованості, які не бояться ніяких труднощів і випробувань, можуть з гідністю розв’язати завдання, висунуті історією перед соціалістичним ладом (збережена орфографія перших сторінок партійної газети «Правда»). Тому репертуар навіть такої дитячої установи, як Театр ляльок мав жорстку ідеологічну складову, яку доносили до відвідувачів у ігровій формі. Творчу складову забезпечував на той час дуже талановитий, професіонал у своїй справі і просто інтелігентна людина – Янкелевич О.М. Головними акторами театру були – завідуюча театральною трупою Л. Сметанюк та О. Юхименко. С.Н.: Як період «перебудови» вплинув на культурне життя у місті Чернівці? Чи сприяла перебудова розвитку театрального мистецтва у Чернівцях?

М.П.: Стало важче жити. Цей період характеризується частковою зміною підходів до розвитку театрального мистецтва, зокрема Театру ляльок з боку керівних органів. Тепер можна було більш вільно підбирати репертуар, критично оцінювали творчу роботу театральної трупи, ідейне спрямування вистав відходило на другий план. Вистави звернулися до виховання у дітей морально-етичних норм.

Одночасно у період «перебудови» погіршився економічний стан країни. Це позначилося на житті Театру: працівникам тепер потрібно було думати не про «ідеологічну складову», а про те, як прогодувати власну родину. Новоприбулі молоді спеціалісти з вищою освітою не забезпечувалися навіть державним житлом: існувало тільки 2 гуртожитку (окремо для жінок і чоловіків). Якщо молодь створювала родину, то ліжко у гуртожитку вони вимушені були звільнити і самі собі шукати житло. За всю історію діяльності Театру було виділено з державного фонду тільки одну квартиру для головного режисера! У зв’язку з такою ситуацією була надана вказівка Обласного Управління культури про те, що потрібно запрошувати на роботу місцевих студентів культосвітнього училища, які мали тільки середньо спеціальну театральну освіту, зате мали де жити. Цей факт позначився на професійному рівні виконання вистав і збільшив плинність кадрів.

С.Н.: Гарно дякую Вам за цікаву розповідь. Впевнена, що на цю тему ще можна написати книгу.

М.П.: Я також вдячний за можливість згадати молоді роки. Маю надію, що спілкування продовжиться у наступному році під час урочистостей з нагоди 40-річчя Театру ляльок.

ОПИТУВАЛЬНИК

  1. Представлення людини, у якої беруть інтерв’ю. (ПІП, біографічні дані)
  2. Скажіть, будь ласка, як період 80-х рр.. вплинув на Ваше життя?
  3. Чи впливала радянська ідеологія на розвиток театрального мистецтва на Буковині? Яким чином?
  4. Чи доводилось Вам, як директору Театру ляльок, організовувати та проводити щомісячні збори, виконувати плани та розпорядження Управління культури Чернівецької області?
  5. З якою метою проводилися різноманітні паради та демонстрації у СРСР? У яких демонстраціях Ви брали безпосередньо участь? Які масові заходи (пам’ятні дати) Ви відвідували як керівник колективу?
  6. Які свята відзначалися у Вашій родині? Чому саме вони?
  7. Чи вливала ідеологічна складова на репертуар Театру ляльок, враховуючи, що більшість вистав призначалася для дітей?
  8. Як період «перебудови» вплинув на культурне життя у місті Чернівці? Чи сприяла «перебудова» розвитку театрального мистецтва у Чернівцях?

09_Слюсарева К.М_Додатки

ФОТОДОКУМЕНТИ З РОДИННОГО АРХІВУ ЗАБРОДІНА М.П.

09_Забродін Микола Петрович – 1980 рік (39 років). Молодий амбітний актор

Забродін Микола Петрович – 1980 рік (39 років). Молодий амбітний актор, режисер та майбутній директор Театру ляльок (з власного архіву Забродіна М.П.).

09_1980 День народження театру ляльок. Справа наліво_М.П. Забродін

1980 рік. 15.08. – День народження театру ляльок. Справа наліво: М.П. Забродін (із згорнутою грамотою про відкриття) – директор театру, біля нього із символічним ключем – головний режисер театру О. Янкелевич, на передньому плані виступає начальник Управління культури В. Королюк, позаду – актори театральної трупи (з особистого фотоархіву родини Забродіних)

09_М.П. Забродін – директор театру та головний режисер О.М. Янкелевич (1980)

М.П. Забродін – директор театру та головний режисер О.М. Янкелевич (1980)

09_М.П. Забродін на засіданні Худради під час обговорення та затвердження репертуару 1986

М.П. Забродін на засіданні Худради під час обговорення та затвердження репертуару (1986)

09_Жовтнева демонстрація 07.11.1986

Жовтнева демонстрація 07.11.1986. Світлина зафіксувала членів родини директора театру ляльок під час Жовтневої демонстрації. На передньому плані з 2 кульками донька – Забродіна Катерина, за нею дружина й мати – Забродіна Валентина Зиновіївна та директор театру ляльок – Забродін Микола Петрович (з особистого фотоархіву родини Забродіних)

09_Травнева демонстрація 01.05.1987

Травнева демонстрація 01.05.1987. Члени родини Забродіних на травневій демонстрації: мама та дружина Забродіна Валентина Зиновіївна та донька Забродіна Катерина. На одязі у них червоні стрічки, які приколоті значками з символікою Радянського Союзу. Інші люди тримають червоні прапори, які були не тільки державним символом СРСР, а й символом боротьби усіх трудящих світу за свої права (з особистого фотоархіву родини Забродіних).

09_Жовтнева демонстрація 7.11.1985

Жовтнева демонстрація 7.11.1985. На передньому плані директор театру ляльок Забродін Микола Петрович із колегами з трупи театру та їхніми дітьми. (з особистого фотоархіву родини Забродіних)

09_Жовтнева демонстрація 7.11.1985_02

Жовтнева демонстрація 7.11.1985. На передньому плані група з 3-х чоловіків-колег, у центрі – директор театру ляльок Забродін Микола Петрович (з особистого фотоархіву родини Забродіних)

09_Святкування Нового року у дружній компанії колег з театральної трупи 1985 р

Святкування Нового року у дружній компанії колег з театральної трупи 1985 р. Це так звані «театральні капусники», які характеризуються театралізованістю, комедійним та сатиричним спрямуванням. Завдяки цьому можна було обійти ідеологічні перешкоди й показати правдивість життя у казковій формі. На передньому плані дружина директора театру ляльок – Забродіна Валентина Зиновіївна та її колега Дударська Людмила Збігнівна (у костюмах скоморохів) (з особистого фотоархіву родини Забродіних).

09_Святкування Нового року у дружній компанії колег з театральної трупи 1985 р

Перше травня 1981 р. Після святкування члени трупи театру ляльок відпочивають у парковій зоні, прилеглій до Чернівецького національного університету. Зліва направо – директор театру ляльок – Забродін Микола Петрович, його дружина – Забродіна Валентина Зиновіївна, Дударська Людмила Збігнівна, Яроцька Віра Василівна, Чумакова Катерина Андріївна (з особистого фотоархіву родини Забродіних).

09_Зустріч Нового року у родинному колі 1981 рік

Зустріч Нового року у родинному колі 1981 рік. На передньому плані дружина директора театру ляльок Забродіна Валентина Зиновіївна та директор театру ляльок – Забродін Микола Петрович (з особистого фотоархіву родини Забродіних).

09_Жовтнева демонстрація 7.11.1983

Жовтнева демонстрація 7.11.1983. На передньому плані директор театру ляльок Забродін Микола Петрович із колегами з трупи театру (з особистого фотоархіву родини Забродіних).

09_Святкування десятиріччя театру ляльок (1990)

Святкування десятиріччя театру ляльок (1990)

09_Обкладинка грамоти є червоного кольору, написана російською мовою

Обкладинка грамоти є червоного кольору, написана російською мовою (це говорить про тотальну русифікацію країни та те, що російська мова була мовою міжнаціонального спілкування народів СРСР).

09_Внутрішня частина грамоти зображує обличчя першого керівника СРСР – В09_Внутрішня частина грамоти зображує обличчя першого керівника СРСР – В02

Внутрішня частина грамоти зображує обличчя першого керівника СРСР – В. Ульянова-Леніна, є головний лозунг держав, печатка з гергом Української РСР та підписом Управління культури Виконкому Чернівецької обласної ради народних депутаті, підпис першого заступника начальника облуправління культури (К.Ї. Саїнчук). Сам текст видрукований українською мовою, тому що Театр ляльок був україномовним (і на це було отримано погодження центрального керівництва з Всесоюзного Міністерства культури у Москві). Забродін Микола Петрович змушений був кілька разів для цього відвідувати тодішню столицю СРСР – Москву. Сам текст присвячений вшануванню сумлінної багаторічної праці та пропаганді театрального мистецтва серед дітей і учнівської молоді.